Домой / Атлас мира / Украина / Історичні свідчення

Історичні свідчення

12 Історичні свідчення

 

1574 р. Ян Красінський, польський історик написав книжку «Польща», надруковану в Італії, в якій відзначив: «Хто опанує українську мову, той здобуде ключ до швидкого вивчення всіх інших слов’янських мов, бо українській мові властиві найтиповіші риси слов’янської лінгвістики».

 

1594 р. Еріх Лясота, посол імператора Рудольфа ІІ до Запорожської Січі: «Запоріжські старшини були люди високоосвітчені, поводились, як добре виховані європейські аристократи, знали всі тонкощі європейської дипломатичної етики, взагалі, були дуже культурними європейськими лицарями».

 

1650 р. Гійом де Боплан, французький мандрівник та картограф: «Україна простягається від кордону з Московією до кордону Трансільванії і поділена на кілька провінцій. Українці є розумні, щирі, щедрі і надзвичайно купаються у своїй свободі, без якої не уявляють життя»… «Козаки смерть вважають кращою за рабство».

 

1651 р. Альберто Віміні, посол Венеціанської республіки у своїй «Реляції» писав про Українську Козацьку Республіку: «Запорожці – люди прості, але мають бистрий розум, який найкраще виявляється у державному управлінні. Найвищим органом козаків є Рада, на якій вони обмірковують свої справи. Підтримують свої погляди без чванства, все маючи на меті зробити найкраще для загального добра… Через те я сказав би, що ця республіка може рівнятись спартанській»… «По містах існують керівники, які чинять суд у цивільних справах і накладають легкі карні побори, тому що рішення важливих справ належить гетьманові».

У протилежність до московитів, кожний козак ходить до Церкви зі своїм молитовником. Вони під всіма оглядами чистіші і охайніші. Хати гарні, вулиці чисті.».

«Я не повірив би…, коли б не переконався на власні очі і не побачив на місці таких величезних і багатих на зерно снопів, яких не матимеш в інших краях при найкращому врожаю… вражає також велике багатство молочних продуктів, м’яса, риби та ін.»

«Козаки – великі митці до дерев’яних будов і з’єднують балки зовсім без цвяхів»

 

1653. Шевальє, секретар посольства Франції до Польщі, написав «Розвідку про козаків»: «Мешканці України, яких сьогодні всі називають козаками і які з гордістю носять це ім’я, мають гарну постать, бадьорі, міцні, спритні до всякої роботи, щедрі й мало дбають про накопичення різного майна, дуже волелюбні і не здатні терпіти ярмо, невтомні, сміливі й хоробрі…».

 

1654-1656. Мандрівник П.Алеппський, писар Антіохійського патріарха Макарія ІІІ: «Дорога через Україну йшла здебільшого серед численних садків, що їм немає ліку, і ланів всякого збіжжя заввишки людини, неначе те море безкрає, широке та довге». «О, яка це благословенна країна! Що за благословенний народ…І яка ж благословенна земля ця козача!…Яка ж там глибока релігійність – ця прикмета шляхетної душі і чистого серця! Щасливі наші очі, що бачили це, наші вуха, що чули виявлену нам тими людьми щиру радість і пошану… Дякую тобі, Боже, що ми знову в країні козаків».

 

1747. Ф.Гагедорн, німецький поет: «Козацькі думи можуть змагатися з найкращою французькою та іспанською поезією».

 

1760. Самуель Ґотліб Ґмелін, німецький лікар, написав книжку «Подорож по Росії», подорожував і Україною, де вивчав козаків: «Волосся у них оголене, одяг носять бавовняний, шовковий і суконний… підперезуються шовковими поясами… Вони веселі, привітні, «замилувані» до музики, у їхніх хатах дуже гарно. В Україні дуже давно уміють лікуватися народними і хімічними ліками і розповсюджене прищеплення від віспи».

 

1769 р. Й.Ґ.Ґердер, німецький письменник, дослідник, етнограф, записав у своєму щоденнику: «Україна стане колись новою Елладою (Грецією): прекрасне положення цього краю, весела вдача народу, його музичний хист, родюча земля, колись прокинуться… і повстане велика, культурна нація, і її межі простягнуться від Чорного моря, а відтіля ген у далекий світ»

 

1772. Д.Маршал, англієць: «Переїжджаючи через Україну, я відчував себе вільним і безпечним, як у першому-ліпшому англійському графстві, хоч тоді була війна з Туреччиною.

Мене здивували багатства козацької країни – це скарб для Росії, а ще більше вразила загальна культура краю, країни добре загосподарьованої. Культура господарювання України стоїть на європейському рівні, і я ще не бачив такої країни, яка так дуже була схожа на найкращі провінції Англії… Україна має розвинене сільське господарство та промисли».

«Сучасне українське покоління – це моральний і добре вихований нарід, українські селяни – найкращі хлібороби в цілій Росії, а Україна, з огляду на скарби своєї природи, є найважніша провінція Росії

 

1787. Васілій Зуєв, російський вчений, подорожував Україною: «На Харківщині нарід своєю мовою, одягом і звичаями зовсім відмінний від росіян. Хати дуже розлогі, всі будови дерев’яні, вимащені зовні глиною і вибілені, всередині хат дуже чисто… земля на Харківщині дуже родюча, куди поїдеш, скрізь багато різного збіжжя, а далі або баштани, або овочеві садки».

 

1795. Лист французького посольства до міністра закордонних справ 24.12.1795: «Поборюючи Московщину, треба обов’язково враховувати силу України. Колись незалежна, вона не забула ще, чим вона була. Незважаючи на деспотію, яка душить все українське, ця козацька нація є і далі вільнолюбна. Це був би смертельний удар по Московщині, якщо б Україна знову стала незалежною. Тоді вона відіграла б головну роль у визволені всіх народів, що тепер стогнуть в ярмі».

 

1796. Й.Енгел, автор першої (в Європі) наукової історії України писав: «Україна є граничним муром, що стоїть між культурною Європою і нецивілізованою Азією. Вона є воротами, через які багато азійських орд пробували вдертись до Європи. Вже з одної цієї причини вона заслуговує на увагу…Але як це сталося, що ці горді, вільні козаки опинилися в московському ярмі? Яким чином москвини змогли накласти кайдани на козаків – націю, що була пострахом для Туреччини, Польщі і татар? Як сталось, що місце вільно обраного гетьмана зайняв московський губернатор? Історія козаків мала великий вплив на історію Польщі, Швеції, Трансільванії. Історія козаків багато чого вчить. Треба геніального пера, щоб те все належно описати…Як відомо наприкінці 18 ст. Московський уряд почав колонізувати чорноморські степи, для завоювання яких, українці протягом багатьох століть понесли великі жертви. Москвини колонізують степи різними чужинцями, яким давали спеціальні привілеї, як наприклад державні позички, реманент, звільнення від податків і т.п. Такі самі привілеї отримували і чистокровні москвини, яких уряд привозив з Московщини. Але в цей самий час московський уряд вів цілком протилежну політику щодо українців. Українці не лише не діставали тих привілеїв, якими обдаровувались москвини та чужинці, але, навпаки, на українців накладалися побільшені руйнівні податки.

 

1803. П.Сумароков, російський суддя: коли вперше вступив на українську землю, занотував: «Інші обличчя, інші звичаї, інший одяг, інший устрій і чую іншу мову. Невже тут межа імперії? Чи не до іншої в’їжджаю держави? Бо ж тут цілком інші обличчя, інший одяг, інші звичаї, інший соціальний устрій, інше ціле життя».

 

1803. П.Шаліков, росіянин, подорожував Україною в 1803-1804 роках: «Побачивши Малоросію, очі мої не могли налюбуватися побіленими хатами, чепурним одягом мешканців, ласкавим, милим поглядом прегарних тутешніх жінок. Був здивований попівною, яка дуже гарно танцювала. Цей факт може свідчити про ступінь просвіти поміж тутешніми попами і про те, як вони виховують своїх дітей. Загалом неможливо рівняти українського священика з московським. Українські священики своїм поводженням служать прикладом для всіх, і тому вони користуються великою повагою».

 

З цілого XIX ст., можливо, найбільш цікавий опис подорожі по Україні Й.Г. Коля під заголовком «Die Ukraine, Kleinrussland» (1841). Коль, визначний учений і мандрівник, основоположник антропогеографії, переїхав цілу Україну від Харкова до Одеси і від Одеси до Перемишля. У своїй праці спеціально звертає увагу на житлові умови та побут. У своїх мандрівних нотатках відзначив: «Українці живуть в охайних, завше підтримуваних у чистоті хатах, які начебто усміхаються до тебе. Господині не вдовольняються тим, що кожного тижня їх миють, як це роблять голландці, але ще й раз на два тижні їх білять. Тому їх хати виглядають білі, неначе свіжовибілене полотно».

(Подборка Myroslava Sydor (ФБ)

Посмотрите также

Что ели наши предки? Часть 1

Борислава Билявская То, чем мы больше всего отличаемся от наших предков, это наша пища. Хотя …

Оставить комментарий

Оставьте первый комментарий!

avatar
wpDiscuz